Шістдесят п’ять років ми живемо під блакитним мирним небом. Шістдесят п’ять років минуло з того часу, як відгриміла найтрагічніша і найкровопролитніша з усіх воєн, яких зазнало людство. У той же час це була найгероїчніша перемога радянського народу – перемога у Великій Вітчизняній війні.

Ворог був підступним і безжальним, добре озброєним та досвідченим у винищенні та пограбуванні народів Європи. Битва, що тривала не на життя, а на смерть, вимагала від нашого народу надлюдських зусиль. Ту страшну війну пам’ятає і посивілий ветеран, і молодий студент, і діти загиблих на фронті батьків. Спогади про неї зберігають бруківки наших міст, повсталих із руїн та попелу, і хлібні ниви, зорані на смертоносному металі, і братські могили в селах і містах на узбіччях російських, українських, білоруських, молдовських, литовських, латвійських, естонських доріг. Її не забудуть наші друзі та вороги – ті, кого врятували від коричневої чуми, фашистського рабства, та ті, хто зазнав нищівного удару справедливого покарання.

Батьківщина з гідністю пройшла важкий шлях боротьби та відбудови, витримала весь тягар страждань. Велика Вітчизняна війна була найсуворішим випробуванням. У битві з фашистськими агресорами якнайповніше розкрився богатирський дух нашого народу, його щирий патріотизм та інтернаціоналізм, непереборна життєва міць нашої могутньої держави. Під час цієї війни збройні сили нашої держави здійснили подвиг, рівного якому ще не знало людство. У тривалих жорстоких боях вони відстояли честь, свободу і незалежність Вітчизни, зробивши вирішальний внесок у порятунок європейської та світової цивілізації. У суворі роки Великої Вітчизняної війни народи нашої держави пліч-о-пліч повстали на захист Батьківщини, виявили масовий героїзм і непоборну волю до перемоги, знищивши фашистських загарбників та врятувавши світ від вражої навали.

Безперечно, у боротьбі з фашизмом за майбутнє головний тягар людства ліг на плечі нашого народу. Ми здобули перемогу дорогою ціною. Мільйони синів і дочок країни віддали за неї свої життя.

Минають десятиріччя за десятиріччями. Багато хто не чув залпів війни. У хлопців воєнного часу вже дорослі сини. А ті, хто народилися під час Великої Вітчизняної війни, стали набагато дорослішими за двадцятирічних батьків і дідів, яким не довелося побачити своїх нащадків.

Але пам’ять про війну живе. Її рани гояться важко й боляче. Спогади про перемогу не потьмяніють від часу. І чим далі від нас воєнні роки, тим чіткіше ми усвідомлюємо велич безсмертних відважних звершень мільйонів радянських патріотів – людей, об’єднаних у смертельній битві з ненависним ворогом в ім’я Перемоги, які боролися до останньої краплини крові, до останнього подиху.
У пам’яті сучасників Велика Вітчизняна війна назавжди залишиться важливою віхою розвитку суспільства, символом великого народного подвигу, зразком моральних чеснот, яких досягли батьки і діди та залишили нам, своїм нащадкам.

“Покоління з короткою пам’яттю – безплідне. Тільки пам’ять дає зав’язь майбутньому!”. Саме цей крилатий вислів легендарного льотчика – аса № 1 Великої Вітчизняної війни, тричі Героя Радянського Союзу Івана Кожедуба підштовхнув ветеранів бойових дій і дітей війни – співробітників нашого університету – написати й підготувати до видання ця монографія спогадів фронтових років.

На сьогодні в університеті працюють понад 200 ветеранів війни і праці. Вони об’єднані у ветеранську організацію університету, яка здійснює величезну роботу з патріотичного виховання студентів, професорсько-викладацького та навчально-допоміжного складу університету. Ми вдячні їм – солдатам Великої Вітчизняної, дітям війни, працівникам тилу воєнних років за те, що у жорстоких боях вони відстояли право на наше життя, за те, що їх незламні подвиги освітлюють наш шлях, дарують надію на краще майбутнє. Святій справі вшанування пам’яті загиблих і живих борців за волю й незалежність нашої Батьківщини присвячено цю книгу.

Сподіваємося, що запропоновані спогади членів нашого університетського колективу не будуть предметом бездумного читання, а стануть підґрунтям для глибоких, серйозних роздумів про історичну пам’ять та національну гордість нашого народу, зробивши свій внесок до справи патріотичного виховання молоді.

Хочемо, щоб читач добрим словом згадав авторів, які зуміли зберегти для нащадків безліч яскравих спогадів, що пов’язують між собою епохи. Ця книга – свідчення того, що ніхто не забутий і ніщо не забуте. Низький уклін Вам, ветерани війни, які визволяли нашу країну. Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто не дожив до цих днів.

Будак В.Д.